Заступник директора бібліотеки: нова ідентичність в «еру фанку»?

Марія Медведська,

заступник директора з менеджменту та проблемно-аналітичних

питань Харківської обласної бібліотеки для юнацтваі

   Бібліотека в сучасному світі наполегливо шукає свою нову ідентичність – неодмінний атрибут конкурентоздатності в умовах жорсткої боротьби на ринку інформаційних послуг і в сфері культури. Дедалі частіше виникають медіатеки, бібліотеки-коворкінги, бібліотеки-майстерні (так звані maker spaces) і навіть подекуди бібліотеки зовсім без книжок.

   Не менші зміни відбуваються і в структурі бібліотек: з’являються нові підрозділи і посади. І навіть те, що вже давно існувало, підлягає обов’язковому «перегляду цінностей» і набуває нових функцій, тобто також змінює свою ідентичність на таку, яка б відповідала умовам і потребам сучасного суспільства.Втім, інколи для того, щоб дійсно гідно оцінити метамор-фози, потрібно дещо змінити «фокус». Наприклад, поглянути на власну посаду з нового боку, відійшовши від звичної термінології посадових інструкцій, регламентаційних документів або навіть академічної традиції.

  
Пропоную, використовуючи дещо незвичну термінологію, поглянути, як же змінюється система управління сучасною бібліотекою і як це змінює посаду заступника директора.Це означає, що нарешті ми впритул підійшли до слова «фанк» у назві статті, яке напевно спантеличило багатьох.Бібліотека очима керівникаЦе слово має англійське походження, і в українській лек-сиці для нього неможливо знайти повний еквівалент.   Втім, для багатьох воно все ж є, хоч і віддалено, але знайомим, принаймні

зі світу музики. Адже фанк – це назва стилю афроамериканської танцювальної музики, яка пішла від сленгізму funk, що, власне, й означає «танцювати», причому дуже завзято й енергійно. Згодом у молодіжному середовищі це слово стали використовувати і в ширшому сенсі – для означення будь-чого динамічного, свіжого, драйвового, вільного від умовностей і дуже неформального.Але, як згодом виявилось, це слово можуть застосовувати навіть поважні вчені, причому для цілком серйозних дослідницьких цілей. Принаймні, саме так вчинили два професори Стокгольмської школи економіки К’єл Нордстрем та Йонас Ріддерстрале, які замість використання вже звичних термінів «інформаційне суспільство» або «постіндустріальна економіка», воліють називати наш час «ерою фанку».

   1999 р. у світ вийшла їх книга «Бізнес у стилі фанк. Капітал танцює під дудку таланту» [1], яка швидко стала культовою. При цьому для багатьох читачів по-справжньому непересічною і особливо привабливою цю працю зробило саме використання неординарної лексики для опису хоч і не нової, але досі до кінця не осмисленої ідеї виникнення економіки, заснованої на домінуванні знань, свободи творчості, конкуренції і безперервних інновацій.

   На думку названих скандинавських вчених, слово «фанк», з усіма його смисловими навантаженнями, якнайкраще описує сучасну «еру непередбачуваності» та швидких змін. Але не менш важливо, що фанком, як дуже своєрідним поєднанням динамізму та свободи, має бути наділена також нова економічна й навіть ширше – світоглядна – модель, яка допомагає вижити і бути успішним в еру фанку.

   Нордстрем та Ріддерстрале ведуть мову про те, що сучасним організаціям (до речі, незалежно від типу власності, нехай вас не спантеличує обмежувальне, на перший погляд, слово «бізнес» у назві книги) в умовах ери фанку потрібен принципово новий стиль управління і ведення справ. Стиль, у якому свобода людського інтелекту не буде обмежена умовними службовими ієрархіями; стиль, у якому існуватиме простір для уяви та фантазії – головних двигунів креативного процесу; стиль, який дозволить органічно поєднати роботу та задоволення. Стиль, який вже сповідують най-потужніші бізнес-компанії і який потрібно засвоювати й іншим.

   Одним словом – фанк-стиль.

   Окремо про бібліотеки Нордстрем і Ріддерстрале, на жаль, у цьому контексті не говорять. Втім, зазначають, що від зміни своїх управлінських установок відмовляються тільки ті організації, що по-справжньому не бачать себе частиною сучасного світу і не мають жаги до розвитку. Оскільки бібліотеки, враховуючи всі їх зусилля з осучаснення своєї роботи, до такого типу віднести дуже складно, зовсім не дивно буде вважати їх інститутами, які все ж зацікавлені у зміні способу організації власних справ на більш відповідний вимогам сучасної доби: конкуретності, креативності, гнучкості, мобільності.

   Чи означає це, що не тільки бізнесу, але й бібліотеці в стилі фанк – бути?  Чому б і ні! Принаймні, це було б гарною спробою остаточно вийти за межі звичних стереотипів про її інертність та традиціоналізм.

Тим паче, що така метаморфоза не потребує жодних капітало-вкладень або навіть паперової роботи: фанк-підхід не пропишеш у посадових інструкціях або не поставиш комусь в обов’язок. Це зміна професійної ментальності та системи цінностей. Щось на-чебто невловиме, але те, що докорінно змінює систему комунікації в колективі людей, а значить, змінює спосіб мислення і дій.

   Але від теорії та абстрактних роздумів перейдемо до практики – на прикладі конкретних обов’язків заступника директора бібліотеки. Якою ж має бути його нова фанк-ідентичність, щоб відповідати розвитку бібліотеки в сучасному руслі?

   Заступник директора бібліотеки бере найбезпосереднішу участь в організації роботи закладу, тобто в управлінні ним. І тому багато залежить саме від того, що ми в першу чергу розуміємо під процесом управління. Часто розуміння управління зводиться до контролю. Звісно, це важливий і необхідний аспект роботи управлінця. Але у фанк-еру, коли найбільшим ресурсом організації є знання, думки та ідеї, які примножуються в процесі вільного об-міну ними, набагато більше важить уміння забезпечити спільний креативний процес у колективі.

   У цьому контексті роль заступника директора є надзвичайно важливою: адже він бере участь у плануванні та реалізації діяльності бібліотеки на всіх рівнях. І тому саме йому потрібно враховувати у своїй діяльності важливий чинник, на який також звертають увагу Нордстрем і Ріддерстрале: кожного разу, коли інформація переходить на наступний організаційний рівень, від неї залишається тільки 60 %.

   Вже це одне ставить під сумнів ефективність жорсткої ієрархії. Тому

заступник директора, який безпосередньо організовує і координує процес внутрішньобібліотечної комунікації, постає перед першим викликом: як при формальному збереженні ієрархізованої структури максимально зменшити її тиск на вільний креативний процес? Тобто забезпечити такий стан речей, коли всі члени бібліотечної команди повноцінно включені в процес осмислення головних цілей, ідей та цінностей, покладених в основу роботи закладу.

   Адже в добу фанку в організації непродуктивно поділяти людей на тих, хто тільки винаходить ідеї, і тих, хто їх втілює, тих, хто приймає рішення, і виконавців. Неможливо зробити продукування ідей обов’язком. Як неможливо і передбачити те, хто з команди, не дивлячись на посади, у конкретній ситуації здатен запропонувати найефективніше рішення.

   Ось і виходить, що заступник директора бібліотеки часом має походити на арт-куратора. Тим паче, що в останнього можна навчитися деяких тонкощів організації креативного процесу. Хіба ж він має хоч якусь можливість натиснути або тим паче наказати щось митцям, наприклад, учасникам виставки, яку він організо-вує? Ні. Але при цьому успішному арт-куратору якось вдається об’єднати багатьох людей з різними світоглядами і мистецькими підходами. Можливо, секрет полягає в тому, що він має справу не з контролем процесу створення ідей, а з управлінням спільним баченням. Бо людям потрібно пропонувати «точки перетину» їх

ідей, певні спільні моменти, здатні створювати мотивацію для спільної роботи. І, звісно, це стосується не тільки мистецтва.

   Бібліотеки для успіху також потребують спільноти однодумців, а не формального об’єднання знеособлених посадових інструкцій. Отож, бути безпосереднім куратором креативного процесу та змін – чим не нове покликання заступника директора в еру фанку, добу постмодернізму, інформаційну епоху (називайте це, як хочете)? Привести на зміну надмірній заорганізованості «живий»

процес співпраці між реальними людьми з їх думками та емоціями, а не механічними виконавцями посадових інструкцій – чи ж це не благородне покликання для тих, хто визвався бути лідером і взяти на себе управління? А заодно бути тим кого в німецькій традиції називають Kulturträger – культуртрегером, себто носієм культури (без іронічних смислових навантажень). У нашому випадку засвоїти нову професійну культуру, засновану на постійному примноженні компетенцій і знань, мобільності та інтелектуальній гнучкості.

   Можуть сказати: чи не замало у запропонованому баченні роботи заступника директора суто бібліотечного і чи не забагато культурно-психологічного? Та що ж поробиш, якщо в добу тотальної еклектики функції та суспільних місій і в самих бібліотеках залишається все менше традиційно бібліотечного. Тим паче, що «бібліотечних» функцій заступника директора достатньо в інструкціях, положеннях, нормативних документах. Але сучасна ера, навіть якщо ми не назвемо її фанк, все одно потребуватиме від нас роботи «з надлишком» – більшої, ніж зафіксовано формально. І ця стаття – лише авторська спроба поміркувати, яким

може бути цей надлишок.

Використана література

1.Нордстрем К., Риддерстрале Й. Бизнес в стиле фанк:

Капитал пляшет под дудку таланта / Кьелл Нордстрем, Йонас

Риддерстрале ; пер. с англ. – 3-е изд. – М. : Манн, Иванов и Фербер,

2013. – 288 с. : ил.

 Медведська М. Заступник директора бібліотеки: нова ідентичність в "еру фанку"?[текст] /М.Медведська // Бібліосвіт. - 2016. - №2. - С.14-19
 http://www.4uth.gov.ua/library_science/bibliosvit/bibliosvit_2016_vol58_n2.pdf