Чотирнадцять нобеліанток: що ми про них знаємо

   Хоча 8 березня вже минуло, але ми продовжуємо говорити про видатних жінок, які своїм літературним талантом добилися визнання у всьому світі.

 «Жінки здебільшого залишаються безіменними», — сказала якось Вірджинія Вулф. Але світ динамічно змінюється, жінки невтомно працюють задля розвитку світової науки та культури. Їхні найвищі досягнення у письменстві високо оцінені критиками, зокрема з 1901 до 2014 року найвищу — Нобелівську — премію з літератури отримали 13 жінок. А 2015 року до когорти нобеліанток приєдналася ще одна ― білоруська письменниця і журналістка українського походження Світлана Алексієвич.

   Цікаво дізнатися, за що дали Нобеля письменницям, які найважливіші їхні твори та що є в українському перекладі.

Що почитати: «Чудова мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми Швецією» (1906)

Перекладено українською:

• «Чуда Антихриста» (Літературно-науковий вістник. — 1904. — Том 26, 27)
• «Великодня чарівниця» (журнал «Нова хата», 1938)
• «Візія Кезаря» («Діло», 1916)
• «Довговічність святого Отця» («Поступ», 1929)
• «Мишоловка» («Жінка», 1939)
• «Пес Карло і лось Сивак» («Світ дитини», 1926)
• «Письмо на землі» («Жіноча доля», 1938)
• «Різдвяні троянди» («Поступ», 1929)
• «Хустина святої Вероніки («Поступ», 1930)
• «Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми» («Веселка», 1966) 
• «Сага про Єсту Берлінга» («Дніпро», 1971, Видавництво Жупанського, 2015)

Що почитати: «Чесні душі » (1895), «Попіл» (1904), «Тростини на вітрі» (1913)

Перекладено українською:

• романи «Плющ» (спочатку в «Літературно-науковому віснику», 1909, томи 54–56, а потім окремим виданням: Київ, 1912, перекладач Леонід Пахаревський)
• «Лихим шляхом» («Літературно-науковий вісник», 1913, томи 62–64, перекладач Н. К. Кібальчич)
• «Тростини на вітрі» та «Мати» (останні два під однією обкладинкою; Київ, 1975, перекладач Віктор Шовкун) 

  Що почитати: трилогія «Крістін, дочка Лавранса»: «Вінець» (1920), «Господиня» (1921), «Хрест» (1922)

Перекладено українською: не перекладено

Що почитати: трилогія «Земля благословенна» (1931), «Сини» (1933), «Поділений дім» (1935)

Перекладено українською:

повість «На перехресті вітрів» у перекладі Мирослави Чапелькової ― єдиний український переклад (На перехресті вітрів: [Повість] / Перекл. М. Чапелькова // Нова хата. ― 1937.

Що почитати: «Відчай» (1922), «Тала» (1938), «Давильня» (1954)

Перекладено українською:

• «Поезії» (збірка) (пер. Василь Моруга, Володимир Харитонов, Григорій Латник, Грицько Чубай, Дмитро Павличко, Михайло Литвинець,Михайло Москаленко, Олег Покальчук, Олена Криштальська, Сергій Борщевський, Юрко Покальчук, Київ, Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1984)
• «Вибрані поезії» (збірка) (пер. Григорія Латника, «Кальварія», 2010)

Що почитати: «Елі» (1943), «Зоряне затемнення» (1949), «І ніхто не знає, як далі» (1957)

Перекладено українською: не перекладено

Що почитати: «Земля чужинців» (1958), «Народ Джулая» (1982), «Домашня рушниця» (1998),

Перекладено українською: не перекладено

Що почитати: «Пісня Соломона» (1977), «Кохана» (1987), «Джаз» (1992)

Перекладено українською: «Пісня Соломона» (пер. О. Король, вид. «Юніверс», 2007)

Що почитати: «101 вірш» (1966), «Людина на мосту» (1986), «Мить» (2003)

Перекладено українською:

• «Віслава Шимборська. Вибрані поезії та есеї» (пер. Ярина Сенчишин. Львів: Літопис — 2002. — 224 с.)
• Поезія, збірка «Досить» (журнал «Всесвіт», 2014, № 1-2, пер. Ірина Карківець)
• зі збірки «Досить-2» (пер. Ірина Карківець, )

також вірші Шимборської перекладали Д. Павличко, Г. Кочур, Я. Сенчишин, Н. Сидяченко, С. Шевченко, Л. Череватенко, О. Гордон, А. Глущак. У статті Ольги Кензіор «Нобелівські лауреати українською: серії, цифри й факти» зазначено, що твори Шимборської виходили українською 7 разів (у цьому рейтингу враховувались як окремі видання, так і ті, що включались у збірки та антології)

Що почитати: «Піаністка» (1983), «Хвороба, або Сучасні жінки» (1984), «Пожадливість» (2000)

Перекладено українською:

• «Піаністка» (журнал «Всесвіт», 2003, № 5-6, 7-8, з нім. пер. Олександр та Ольга Плеваки)
• «Піаністка» (роман: лауреат Нобел. премії з л-ри 2004 р. / Ельфріда Єлінек; пер. з нім. Наталки Сняданко. — Х.: Фоліо, 2011. — 381 с. — (Бібліотека нобелівських лауреатів)
• «Що сталося після того, як Нора покинула свого чоловіка, або Підпори суспільств» (Ельфріде Єлінек; пер. з нім. Тимофій Гаврилів. — Львів: ВНТЛ-Класика, 2012)
• «За дверима» (Ельфріде Єлінек; з нім. пер. О. Курилас. — К.: Вид-во Жупанського, 2013. — 216 с.)
• «Смерть і Діва» (Ельфріде Єлінек; з нім. пер. Олександри Григоренко. — Чернівці: Книги ХХІ, 2015. — 128 с.)

Що почитати: «Трава співає» (1950), «Африканські оповідання» (1961), «Золотий щоденник» (1962)

Перекладено українською:

• повість «Домівка гірської худоби» (журнал «Всесвіт», 1977, № 5; пер. Ростислав Доценко, зі збірки «Five» (1953).

Що почитати: «Диявол перебуває у дзеркалі» (1991), «Голод і шовк» (1995), «Король вклоняється і вбиває» (2003)

Перекладено українською:

• «Гойдалка дихання» (пер. Наталка Сняданко, Фоліо, 2011)
• оповідання «Надмогильне слово» (журнал «Всесвіт», 2011, № 5-6, пер. Оксани Курилас)

Що почитати: «Танок щасливих тіней» (1968), «Друг моєї юності» (90), «Утікач» (2004)

Перекладено українською: оповідання «Обличчя» можна знайти на порталі interviews.com.ua у рубриці «Читайстра», яке було опубліковане 14.10.2013. І десь геть у самому кінці маленькими літерами зазначений перекладач П. Пшеничний і подано покликання на оригінал, опублікований на сайті The New Yorker)

Що почитати: «Цинкові хлопчики» (1989), «Чорнобильська молитва» (1999), «Час секонд-хенд: кінець червоної людини» (2013)

Перекладено українською:

• «Чорнобиль: хроніка майбутнього» (пер. і післямова О. Забужко. — К.: Факт, 1998. — 194 с.)
• «Час second-hand (кінець червоної людини)» (пер. з рос. Л. Лисенко — К.: Дух і Літера, 2014. — 452 c.)

Автор: Ната Коваль