Українські бібліотеки відмовляться від радянського класифікатора ББК

     Кабінет Міністрів на своєму засіданні в середу, 22 березня, вирішив перевести українські бібліотеки на використання універсальної десяткової класифікації (УДК) замість бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК). 

  Постанова передбачає відмову від використання бібліотечно-бібліографічної класифікації та поступове переведення бібліотек-користувачів на універсальну десяткову класифікацію як міжнародну систему.

    «В Україні для систематизації видавничої продукції паралельно використовують дві системи: УДК і ББК. Система УДК – світова, її використовують 130 країн, ББК – це радянська розробка 60-х років минулого століття, яка і зараз має офіційний статус у Росії», – сказав голова Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення Олег Наливайко під час обговорення.

    Зауважимо, що УДК заснована на таблицях за ієрархічним принципом поділу від загального до конкретного з використанням цифрового десяткового коду. Його радянський аналог ББК використовує таблицю класифікації і побудований за ієрархічним принципом, однак за іншою методологією.

   Ірина Шевченко, яка очолює Українську бібліотечну асоціацію  пояснила наслідки такого рішення:

«Українські бібліотечні фахівці очікували цей документ давно. Ми розуміємо, що це крок вперед, це наближає українські бібліотеки до світового рівня. УДК – це універсальна десяткова класифікація, яка прийнята і використовується в усьому світі.

    У нас до цього часу була система ББК, яка залишилась від Радянського Союзу. Перехід від ББК на УДК є важливим, тому що це дає змогу класифікувати літературу за галузями знань. Переклад таблиць УДК українською мовою здійснювала Книжкова палата України. І тепер ці таблиці є не тільки україномовними, а й українізованими.

    Українська бібліотечна асоціація у партнерстві із Міністерством культури України та Книжковою палатою України розробила спеціальну навчальну програму з впровадження УДК у практику роботи бібліотек. І за цією програмою у Головному тренінговому центрі для бібліотекарів при Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв щомісячно проводиться підвищення кваліфікації бібліотекарів».

   Роз᾽яснення по роботі з УДК та приклади шифрування див. на сайті

 Книжкової палати України

http://www.ukrbook.net/UDC/UDC_skoroch_table.html
 

●  Скорочені таблиці УДК українською мовою можна знайти на веб-сайті УДКК:
http://www.udcsummary.info/php/index.php?lang=uk&pr=Y

 

І цвітом сакури розквітла Україна

    2017 рік указом Президента України № 1/2017 було оголошено Роком Японії в Україні. Японія – високорозвинена в науковому та економічному відношенні країна, яка зберегла до сучасних днів оригінальні національні звичаї. Це спеціальний одяг, який можна і зараз побачити на місцевих жителях, традиційна їжа, заняття і свята. Бібліотеки України проводять багато цікавих заходів для ознайомлення своїх читачів з цією унікальною країною.

   Так 21 березня 2017 року у Володимирівській сільській бібліотеці Краснокутської ЦБС бібліотекарем Юхно К. П. було проведено віртуальну подорож «Японія: традиції та сучасність». В ході заходу бібліотекар розповіла про країну, її традиції та сучасність: про одяг, японський календар, розвиток моди, театр, визначні пам’ятники культури Японії, цвітіння сакури навесні. Завідувачка Володимирівським ФАПом Руденко Ніна Петрівна розповіла учасникам заходу про японську поезію і прочитала два вірші хайку.

   По закінченню заходу присутні детальніше ознайомилися з літературно-художнім вернісажем «Рік Японії в Україні», прикрасою якого стала екібана у вигляді гілочки сакури з крепованого паперу, що виготовила учениця 7 класу Мурафської ЗОШ I-ІІІ ст. Юхно Віта.

Королева української поезії

      19 березня Ліні Костенко виповнилося 87років. Це поетеса з великої літери, гордість сучасної української літератури.

      Навколишній світ можна адже запросто розмалювати в будь-які кольори і наситити будь-якими «героями». Все залежить тільки від потреби ... «сірого натовпу», який трохи вище інших стрибнув в своїх кар'єрах. На жаль, ми любимо пластмасових «геніїв» і тефлонових «героїв». І щоб обов'язково мертвими. Любимо неживе, яке кожен насичує тим змістом, який йому вигідний. Неживе адже не може заперечити і не може здатися нам в повний зріст.
      Ліна Василівна - це щось зовсім інше. Зовсім не типова для наших пафосних і показушних пантеонів українських зірок. Вона - душа, якій по-справжньому боляче. Вона - розум, який гостріше розуміє наші бажання і страхи. Вона - чи не єдиний справжній геній нашого химерного, розгубленого і юного «тут і зараз». В її рядках, напевно, немає гумільовської формальної естетики, байроновського занепада  або цветаєвського  надриву ... Вона унікальна тим, що точними словами пише про сьогодення, про наші вічні помилки, про наше невміння прощати, про нездатність відмовитися від жадібності та інших смертних гріхів.
     Це, зрозуміло, не примітивний соцреалізм, який живе рівно стільки, скільки живе політичне замовлення. І їй зовсім не підходить, коли черговий державний менеджер, який  живе явно в інших морально-етичних координатах, пафосно, в совковому стилі її вітає казенними словами. Навіщо? Тому що так потрібно? Щоб галочку поставити в FB? Але ж вона - зовсім не в форматі цієї пафосною брехні.
   Костенко - це той самий справжній, реальний, живий світ, в якому є і розуміння, і співчуття, і співпереживання і ніжна біль за тих, кого знаєш і не знаєш ... В поетичному слові. У тому самому слові, яке карликам духу розуміти куди складніше, ніж рутинну барижную прозу.

                                       З днем народження, пані Ліно!

 Сила слова: топ-7 влучних віршів Ліни Костенко

Підбірка влучних віршів поетеси, які заставляють задуматися.

Про вічне

Коли я буду навіть сивою,

і життя моє піде мрякою,

а для тебе буду красивою,

а для когось, може, й ніякою.

А для когось лихою, впертою,

ще для когось відьмою, коброю.

А між іншим, якщо відверто,

то була я дурною і доброю.

Безборонною, несинхронною

ні з теоріями, ні з практиками.

і боліла в мене іронія

всіма ліктиками й галактиками.     

І не знало міщансье кодло,

коли я захлиналась лихом,

що душа між люди виходила

забинтована білим сміхом.

І в житті, як на полі мінному,

я просила в цьому сторіччі

хоч би той магазинний мінімум:

– Люди, будьте взаємно ввічливі! –

і якби на те моя воля,

написала б я скрізь курсивами:

– Так багато на світі горя,

люди, будьте взаємно красивими.

Про нові початки

Ще вчора була я висока, як вежа.

Здається, ще трохи – дістану зеніт.

І раптом, як вибух, – обвал і пожежа.

Розтрощений камінь – уже не граніт.

Руйновище віри, і розпач, і розпач!

Під попелом смутку похований шлях.

Зажурені друзі сахнулися врозтіч.

Посіяне слово не сходить в полях.

На те й погорільці, – будуємо хатку.

Над хаткою небо. А знов голубе.

Найвище уміння – почати спочатку

життя, розуміння, дорогу, себе.