Великоднем осяється душа

Шановні колежанки!

     Вітаємо вас зі Світлим Христовим Воскресінням! Бажаємо мирного неба, міцного здоров᾽я, творчої наснаги, креативних ідей і здобутків у вашій професійній діяльності. Христос Воскресе!

   Про українські великодні традиції ми з вами знаємо багато, тому ми пропонуємо дізнатися як Великдень святкують у різних країнах світу.

Великодні традиції в різних країнах

    Як і століття тому, після церковної служби люди рушають додому, сідають до гарно вбраного столу, заставленого святковими стравами, і дарують одне одному писанки, вимовляючи вічне "Христос воскрес!" – "Воістину воскрес!" І все ж у кожного народу склалися свої традиції святкових частувань.

 АВСТРАЛІЯ

   Тут дуже популярні “яйця” з шоколаду або цукру – великі й малі. Ще тут люблять робити гостинці у формі кролика або рідкісної тубільної тварини цього континенту – bilby. За традицією, великоднє меню австралійців складається зі смаженої баранини, яловичини або курчати зі смаженими овочами, схожими на картоплю, моркву, кабак, квасолю, горох або broccholi. На десерт подають традиційну солодку австралійську великодню страву – Pavlova – це торт із безе, прикрашений фруктами, ківі, полуницями, ананасами й мандаринами. Дуже популярні солодкі гарячі булочки (Hot Cross Bun), що їх австралійці їдять на сніданок великоднього ранку перед неодмінним відвідуванням церкви.  Великдень в Австралії – то час, коли багато австралійських родин виїздять на природу.

БОЛГАРІЯ

   За традицією цієї країни на Великдень багато писанок викладають довкола великої святкової хлібини. Болгари “цокаються” писанками доти, поки на одному з них не з’явиться тріщина, і бажають при цьому одне одному успіху. Найвдатнішим вважається той, у кого великодня писанка найдовше залишиться ціла.

ШВЕЦІЯ

   Великдень не таке значне свято для шведів, як Різдво, але у школах його починають святкувати ще за тиждень до настання. Діти та їхні вичтелі згадують і говорять про те, що Ісус помирав, а потім воскресав із мертвих. Мешканці Швеції прикрашають до Великодня свої домівки великодніми квітниками – жовтого, зеленого та білого кольору. У своїх оселях шведи всюди ставлять жовтих курчат, обряджених кольоровим чепурним пір’ям. Шведи їдять на Великдень майже те саме, що й на Різдво, але цього разу набагато більше уваги приділяють цукеркам та іншим ласощам. Писанки вони роблять із картону, а всередину кладуть велику гарну цукерку.

НІМЕЧЧИНА

   Великодню передує Страсна п’ятниця. Багато які німці неодмінно їдять рибу цього дня. Ніхто в Німеччині не мусить працювати ані в п’ятницю, ані в суботу, що передують Великодню. А суботнього вечора в різних населених пунктах Німеччини влаштовують велике Великоднє багаття. Це дуже популярний захід, і дуже багато хто приходить подивитися на це багаття – символ кінця зими та згоряння всіх поганих почуттів. Ранок Великодня кожна родина в Німеччині провадить вкупі за сніданком. Батьки напередодні ховають корзини з ласощами, писанками й невеличкими дарунками. Після сніданку вони кажуть дітям: “Великодній зайчик заховав від вас корзини, ви мусите їх знайти”. Діти шукають їх по всій оселі, і це дуже весела мить святкового дня. У другій половині Великодня сім’ї відвідують друзів і родичів, де п’ють разом чай.

МЕКСИКА

   Великодні свята в Мексиці тривають майже два тижні й мають характер народних гулянь. Великодні танці загальновідомі. Над вулицями висять гірлянди зі строкатого паперу. Відбуваються дві театралізовані процесії Страсної п’ятниці. В першій половині дня мальовнича хода символізує ту мить, коли римські солдати приводять Ісуса до місця розп’яття. У другій половині дня – чорну, мовчазну процесію розп’яття.

ФІЛІППІНИ

   Коли великоднього ранку б’ють церковні дзвони, батьки високо піднімають маленьких дітей над головою. Вони сподіваються, що це принесе щастя їхнім малюкам.

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

   У Великобританії Пасха вважається "королевою фестивалів". У Пристрасну п'ятницю церковні дзвони замовкають і знову починають передзвін лише в пасхальне воскресіння. Діти грають в "Egg-shackling": при цьому на сирих яйцях пишеться ім'я дитяти. Виграє те дитя, чиє яйце, що підкидається в ситі, довше за всіх не розіб'ється.

ФРАНЦІЯ

   У французькій Швейцарії до пасхальних звичаїв відноситься "прикраса джерел". У більш ніж двохстах церковних общинах джерела в селах прикрашають гірляндами із строкатих пасхальних яєць, паперу, віток і стрічок. Рекорд належить Бібербаху: на "найбільшому в світі пасхальному джерелі" висить гірлянда із понад 8 000 яєць. Має сенс відправитися на прогулянку по Оберлаузіцу між Бауценом, Каменцем і Хойерсвердой, коли в пасхальне воскресіння через села проходять сорбськие пасхальні лицарі. У ході беруть участь до 400 прекрасно виряджених чоловіків. Вони несуть церковні прапори, хрест, а інколи і статую Ісуса. У Франції, згідно легенді, в Пристрасну п'ятницю всі церковні дзвони залишають країну, аби "піти" до Риму. Знову вони зазвучать лише після повернення в пасхальне воскресіння. По дорозі назад вони приносять дітям шоколад у формі маленьких дзвонів і раковин.

США

   У пасхальне воскресіння американські сім'ї обов'язково відвідують церкву, де проходить служба в славу Ісуса Христа, повсталого цього дня з мертвих. Служба супроводиться колективним співом на честь цієї події. Традиційний американський пасхальний обід складається з шинки з ананасами, картоплі, фруктового салату і овочами. Діти отримують кошики від "пасхального зайчика", який ще рано вранці наповнив їх кольоровими пасхальними яйцями і масою шоколаду і цукерок. У Америці дуже популярна пасхальна гра: катання яєць по похилому газону. Діти змагаються, хто далі і без зупинки зможе прокатати своє яйце. Найбільше змагання буває в пасхальне воскресіння на газоні біля Білого Дому у Вашингтоні. Сотні дітей приходять зі своїми пасхальними кошиками, наповненими яскраво розфарбованими яйцями, і катають їх вниз по лужку біля президентського палацу.

Вітаємо зі Святом Благовіщення Пресвятої Богородиці

   Благовіщення – одне із 12 найважливіших церковних свят. Щороку його відзначають 7 квітня. Свято Благовіщення нагадує про велику подію, яка починає нову еру в історії людства.

   За біблійними переказами, в цей день Архангел Гавриїл прийшов до Марії з Назарету, щоб оголосити про те, що Святий Дух чудесним чином зійшов на неї, і Діва в утробі своїй понесла Сина Божого. Урочистість Благовіщення відзначається Православною Церквою 7 квітня, за 9 місяців до Різдва. Ця дата, на відміну від Великодня і Трійці, що відзначається щороку в один і той же час. Подія відноситься до числа 12 найбільш найважливіших свят християн. З цим днем в церковних традиціях і народних повір'ях пов'язано безліч правил і вірувань.

                                                    Історія свята

   Вперше ця подія було відображено в Євангелії від Луки. У ньому описується відвідини Марії архангелом Гавриїлом, який приніс благу звістку, що вона обрана Матір'ю Сина Божого. Він підійшов до неї і сказав: "Радуйся, Благодатна, Господь з Вами". Діва злякалася, але посланець заспокоїв її, пояснивши, що вона була обрана з числа багатьох жінок, щоб завершити велику роботу

   Марія смиренно і з вдячністю прийняла оголошену їй честь з глибокою довірою до Божим намірам. Незважаючи на особливе значення цієї події для християнства в цілому, свято Благовіщення не був офіційно затверджений протягом тривалого часу. Церква східного обряду ввела в літургію його в V столітті, в той час як католики визнали його тільки в VII. Спочатку основна увага була зосереджена на образі Христа, який у момент благої вісті почав своє перебування на землі. Цього дня поклонялися, тому що він став датою втілення Господа в людському вигляді.

   Пізніше, в епоху Раннього Середньовіччя, знаменну дату стали ототожнювати з Матір'ю Божою, як тієї, через яку Божий задум був виконаний. Про це свідчать стародавні храми Благовіщення, датуються ІХ–Х століттям, побудовані на честь Діви Марії. З цим святом пов'язана одна з найбільш поширених молитов православних віруючих. Тропар «Богородице Діво, радуйся», нарівні з «Отче наш» входить в список обов'язкових до прочитання ранкових молитов. Він присутній у всіх урочистих літургіях. У католиків західного обряду ця молитва відома як «Аве Марія».

В гостях у красноградських фахівців

05.04.1217 року Харківська обласна бібліотека для юнацтва розпочала цикл виїздних днів фахівця виїздом у Красноградську Центральну районну бібліотеку.

   Спочатку учасників заходу привітали директор Красноградської ЦБС  Н.В.Гришина та директор ОКЗ «ХОБЮ» М.В. Жарова. Програма дня фахівця була цікавою і насиченою.

  Так, М.В. Жарова, директор ХОБЮ, в доповіді «Харківська обласна бібліотека для юнацтва як комплексний соціокультурний центр: візія якісних змін в роботі юнацьких бібліотек України» розповіла присутнім про місію юнацької бібліотеки, іновації та досягнення в її роботі.

   Т.В.Смєкалова, завідувачка проблемно-аналітичного відділу ХОБЮ ознайомила сільських бібліотекарів з підсумками роботи юнацьких структурних підрозділів за 2016 рік, проаналізувала досягнення та недоліки в роботі деяких підрозділів та окреслила проблеми, які можуть виникнути у ЦБС у зв᾽язку з деценталізацією та створенням ОТГ.

   А. Волчкова, соціолог ХОБЮ, в повідомленні «Робота ОКЗ «ХОБЮ» з творчою молоддю: щорічний обласний конкурс постерів та книжкових ілюстрацій «Книга, що народжує мрію» розповіла про творчий конкурс, який проводиться у ХОБЮ вже в четвертий раз. Сільськи бібліотекари дізналися про умови конкурсу, його спонсорів та можливості для учасників. Всі повідомлення проходили в супроводі яскравих медіа-презентацій.

   Закінчився день фахівця урочистим підведенням підсумків І тура  обласного конкурса постерів та книжкових ілюстрацій «Книга, що народжує мрію» та нагородженням переможців за участю директора ХОБЮ М.В.Жарової.

Українські бібліотеки відмовляться від радянського класифікатора ББК

     Кабінет Міністрів на своєму засіданні в середу, 22 березня, вирішив перевести українські бібліотеки на використання універсальної десяткової класифікації (УДК) замість бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК). 

  Постанова передбачає відмову від використання бібліотечно-бібліографічної класифікації та поступове переведення бібліотек-користувачів на універсальну десяткову класифікацію як міжнародну систему.

    «В Україні для систематизації видавничої продукції паралельно використовують дві системи: УДК і ББК. Система УДК – світова, її використовують 130 країн, ББК – це радянська розробка 60-х років минулого століття, яка і зараз має офіційний статус у Росії», – сказав голова Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення Олег Наливайко під час обговорення.

    Зауважимо, що УДК заснована на таблицях за ієрархічним принципом поділу від загального до конкретного з використанням цифрового десяткового коду. Його радянський аналог ББК використовує таблицю класифікації і побудований за ієрархічним принципом, однак за іншою методологією.

   Ірина Шевченко, яка очолює Українську бібліотечну асоціацію  пояснила наслідки такого рішення:

«Українські бібліотечні фахівці очікували цей документ давно. Ми розуміємо, що це крок вперед, це наближає українські бібліотеки до світового рівня. УДК – це універсальна десяткова класифікація, яка прийнята і використовується в усьому світі.

    У нас до цього часу була система ББК, яка залишилась від Радянського Союзу. Перехід від ББК на УДК є важливим, тому що це дає змогу класифікувати літературу за галузями знань. Переклад таблиць УДК українською мовою здійснювала Книжкова палата України. І тепер ці таблиці є не тільки україномовними, а й українізованими.

    Українська бібліотечна асоціація у партнерстві із Міністерством культури України та Книжковою палатою України розробила спеціальну навчальну програму з впровадження УДК у практику роботи бібліотек. І за цією програмою у Головному тренінговому центрі для бібліотекарів при Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв щомісячно проводиться підвищення кваліфікації бібліотекарів».

   Роз᾽яснення по роботі з УДК та приклади шифрування див. на сайті

 Книжкової палати України

http://www.ukrbook.net/UDC/UDC_skoroch_table.html
 

●  Скорочені таблиці УДК українською мовою можна знайти на веб-сайті УДКК:
http://www.udcsummary.info/php/index.php?lang=uk&pr=Y