Пишаймося новими перемогами

 Харківська обласна бібліотека для дітей та юнацтва здобула перемогу в номінації «Найкращий медіапроєкт з української мови – 2026» із проєктом аудіоказок «Добрі історії для малечі».

29 жовтня 2026 року в Києві з нагоди Дня української писемності та мови відбувся Форум «Українська – мова вільних», організований Міністерством культури України.

Захід об’єднав представників державної влади, науковців, освітян, громадських діячів, медіа та бізнесу. У центрі уваги – українська мова як основа національної ідентичності, стратегічний ресурс держави та складова національної безпеки.

У межах форуму відбулася спеціальна подія – «Мовна ініціатива – 2026», під час якої нагородили найуспішніші проєкти.

Перемога нашої бібліотеки – це аудіоказки «Добрі історії для малечі», що допомагають дітям пізнавати красу українського слова, поринати у чарівний світ казки та змалечку закохуватися в рідну мову.

Ще одна приємна новина: Розмовний клуб бібліотеки «Язиката Хвеська» увійшов до переліку найкращих проєктів 2026 року в номінації «Найкраща просвітницька ініціатива з української мови».

Пишаємося нашою командою та радіємо, що бібліотечні ініціативи знаходять відгук і отримують таке високе визнання!

Вручення диплома

https://www.youtube.com/watch?v=JxmvH6SVIZ0

Серед номінантів естонської літературної премії

Книжка-картинка «Зірки та макові зернята» українських художників Романи Романишин та Андрія Лесіва увійшла до списку номінантів естонської премії дитячої перекладної літератури Paabeli Torn 2026 року.

Paabeli Torn  – естонська премія, започаткована відділенням IBBY 2004 року для відзначення найкращих перекладів дитячої літератури. Спершу нагороду вручали за художні книжки для дітей та підлітків, а з 2016 року окремо відзначають книжки-картинки.

Естонською книжка вийшла під назвою  Taevatähed ja mooniseemned  у видавництві Päike ja Pilv. З української її переклала літературна критика, письменниця та перекладачка Ілона Мартсон.

Естонське видання вийшло 2026 року. Раніше видавництво Päike ja Pilv також опублікувало естонською іншу книжку творчої майстерні «Аґрафка» – «Війна, що змінила Рондо».

Книга «Зірки та макові зернята» – письменницький дебют Романи Романишин та Андрія Лесіва. По-українськи вона вийшла у «Видавництві Старого Лева» 2014 року і того ж року отримала відзнаку Bologna Ragazzi Award у категорії Opera Prima, призначеної для дебютних робіт авторів та ілюстраторів. 

Загалом до короткого списку Paabeli Torn увійшли десять перекладених естонською дитячих книжок, що вийшли з жовтня 2025 року до кінця вересня 2026-го. Премію присуджують у двох категоріях: книжки-картинки та художня література для дітей та підлітків, у кожній з яких визначили по 5 номінантів.

 Крім української книжки, у категорії книжок-картинок представлені видання Сусанні Ісерн та Росіо Бонільї, Якоба Мартіна Стріда, Марті Каброль та Ілон Вікланд. До категорії художньої літератури для дітей та підлітків увійшли твори Марюса Марцінкявічюса, Кончіті Де Ґреґоріо, Лаурі Ляхтеенмякі, Саші Станішича та Пяйві Луккарілі.

Творча майстерня «Аґрафка» – українська студія книжкового дизайну та ілюстрації, яку заснували художники Романа Романишин та Андрій Лесів. Вони створюють авторські книжки для дітей та дорослих, працюють із графікою, ілюстрацією та оформленням видань. У 2023 році майстерня стала лауреатом премії Читомо у номінації «Амбасадор української книги».

У червні 2026 року Романишин і Лесіва «З півслова. Про спілкування та розуміння одне одного» здобула бронзову нагороду European Design Awards. Того ж року її відзначили спеціальною нагородою BolognaRagazzi Award та французькою премією Prix Sorcières у категорії нонфікшну для юних читачів.

Також   «Аґрафку»  номінували  на Меморіальну премію імені Астрід Ліндґрен 2027 року у категорії ілюстраторів.

Переможців оголошують 19 листопада 2026 року у Центрі дитячої літератури у Таллінні.

Джерело:  https://chytomo.com/debiutnu-knyzhku-agrafky-nominuvaly-na-estonsku-premiiu-za-najkrashchyj-dytlit/ 

Відкрита лекція

 Фахівці Харківської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва приєдналися до відкритої лекції «Пам'ять і місце: як бібліотека може стати архівом живого досвіду», що відбулася в режимі он-лайн 29 жовтня.

З доповіддю «Культурна пам'ять та простори міста під час війни: чому важливо фіксувати досвід громад уже зараз» виступив кандидат історичних наук, доцент кафедри історіографії, пам'яткознавства та археології історичного факультету Харківського національного університету імені В. М. Каразіна, співзасновник та координатор дослідницької ініціативи культурну, комунікативну, колективну пам'ять, а також про ініціативу цифровізації зі збереження історичної пам'яті під час повномасштабного вторгнення:

·        «365 днів усної історії війни» https://docs.google.com/spreadsheets/d/1__VU1IKvAq-5uLJxw6luyyHr_rc6LRYqBjAjxqJOvuw/edit?pli=1&gid=0#gid=0      

·        Усна історія російсько-української війни від Українського інституту національної пам'яті https://uinp.gov.ua/usna-istoriya/ato-usna-istoriya/knygy

·        U-CORE «24.02.2022, 5 ранку: Свідчення про війну» https://u-core.org/uk/  

·        Документуючи Україну ( Documenting Ukraine) ініціатива Інституту гуманітарних досліджень у Відні ( IWM ) https://www.iwm.at/documenting-ukraine/FAQ-ukr

·        Архів Війні (Ukraine War Archive) https://ukrainewararchive.org/

·        Svidok.org

Тетяна Гранчак – докторка наук із соціальних комунікацій, кандидатка історичних наук, професорка, членкиня Президії ВГО Українська бібліотечна асоціація, дослідниця історії громади» Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки https://www.istvolyn.info/, так і історії війни («Галерея історій» Запорізької універсальної наукової бібліотеки https://zounb.zp.ua/resourse/zaporizkyy-kray/galereya-istorij, Віртуальний проект «Крає. Олеся Гончара https://krai.lib.kherson.ua/, « Хроніки незламного Харківська Харківська універсальна наукова бібліотека https://library.kh.ua/source/biblio/ А також вона розповіла про досвід створення усних історій.   

Про травмочутливий підхід під час роботи зі свідченнями розповіла Олена Платова. Олена Бояринова розповіла про умови участі у проекті «Картографія пам'яті: бібліотеки як простори травмочутливої ​​меморіалізації».

Переглянути відкриту лекцію можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=mEc8A4di5aE

Премії та лавреати 2026 року

Артур Дронь, Мирослав Лаюк та Валерій Пузік стали фіналістами Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського 2026 року.

Письменник, ветеран російсько-української війни Артур Дронь. Його Книжку «Гемінґвей нічого не знає » назвали « одним із найпотужніших, найпронизливіших і художньо зрілих літературних голосів сучасної України».

Він автор поетичних книжок «Общежиток №6» (2020) та «Тут були ми» (2023), а також книжки короткої прози «Гемінґвей нічого не знає». Ця книжка отримала відзнаку «Вибір Читомо» та увійшла до списку найкращих українських книжок 2025 року за версією Українського ПЕН у категорії «есеїстика».

Дронь також лауреат премії імені Юрія Шевельова-2025, а 2026 року його книжка претендує на премію Львова – міста літератури ЮНЕСКО. 

2026 року Артур Дронь став автором Радіодиктанту національної єдності. 

Письменник та воєнний документаліст Мирослав Лаюк.

Документальна книжка «Бахмут»  «демонструє майстерне поєднання художнього репортажу, щоденникових записів та есеїстики» .

Мирослав Лаюк  – письменник, військовий документаліст, викладач Київо-Могилянської академії. Він автор романів та поетичних книжок «Баборня», «Залізна вода», «Осоті!», «Метрофобія», а також книжок репортажів та есеїв «Бахмут» та «Списки». 

За «Бахмут» Лаюк отримав премію імені Юрія Шевельова 2024 року, а 2026 року ця книжка увійшла до короткого списку польської премії імені Рішарда Капусцінського. "Списки" перемогли в номінації "Есеїстика" премії "Книга року BBC-2025".  У вересні 2026 року Мирослав Лаюк увійшов  до п'ятірки фіналістів премії Петерсона, а в Лондоні поставили п'єсу Валерія Пузіка «Привиди у гілках».

Війна у творчості  Валерія Пузіка не є декорацією чи формальним маркером. Це среда, в якій він досліджує людину: її страх, самотність, гумор, любов, втрати, дружбу, здатність залишатися собою та змінюватися.  Валерій Пузік  – письменник, художник, режиссер-документаліст, військовослужбовець. За освітою вин художник-дизайнер. Його дебютна книжка «Моноліт» вийшла у 2018 році. Він також автор книжок «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», «З любов'ю — тато!», «Метелик і танк», «Охотники за щастям» та «Ким ми були».  

За книжку «З любов'ю – тато!» Пузік отримав премію імені Богдана Хмельницького.
Також він отримав відзнаку імені Галини Могильницької у номінації «Громадянська позиція, честь та гідність» та став лавреатом конкурсу малої прози імені Івана Чендея за оповідання «Шульц». 

Про Премію Конрада-Коженьовського

Премію Конрада-Коженьовського  заснував Польський інститут у Києві 2007 року, її вручають раз на два роки. Відзнаку присуджують українським письменникам та письменницям віком до 40 років за послідовність творчого шляху, інноваційність форми та універсальність послання. 

 Раніше її лавреатами ставали Андрій Любка (2024), Вікторія Амеліна (2021), Артем Чех (2019), Катерина Калітко (2017), Софія Андрухович (2015), Таня Малярчук (2013), Наталка Сняданко (09) (2007). 

 Фіналістами премії імені Конрада 2024 року також були Олександр Михед та Ярина Чорногуз. У 2021 році до фіналу премії, крім Амеліної, увійшли Катерина Бабкіна та Павло Коробчук.

Джерело:   https://chytomo.com/staly-vidomi-finalisty-premii-imeni-konrada-2026/

Всеукраїнське опитування: промоція читання в шільних бібліотеках

Міністерство освіти і науки у співпраці з експертами Українського інституту книги провели Всеукраїнське опитування про стан шкільних бібліотек. Опитування є частиною політики МОН «Освіта для життя» в межах Нової української школи. МОН провело таке опитування вперше. За оприлюдненими результатами лише 1,8% шкіл заявили, що книжок у їхніх бібліотеках достатньо.

68% опитаних шкіл щонайменше раз на місяць проводять читацькі заходи для учнів 1–4 класів, а майже 30% шкіл не проводять їх для старшокласників узагалі.

Заходи з промоції читання – це активності, що мають зацікавити дітей книжками. Загалом щонайменше раз на тиждень їх проводять 28% опитаних шкіл, а щонайменше раз на місяць – 41%. 

Найчастіше заходи організовують для початкової школи: мінімум раз на тиждень для учнів 1-4 класів їх проводять 28% шкіл. Від початкової до старшої школи ці показники поступово знижуються. Ситуацію зі старшокласниками в інституті назвали найскладнішою.

Працівники Офісу впровадження Нової української школи при МОН провели фокус-інтерв’ю з бібліотекарями. За їхніми словами, учнів початкових класів зацікавити читанням найпростіше, а залучення старшокласників потребує більше зусиль.

Понад 81% опитаних шкіл співпрацюють із публічними бібліотеками або культурними центрами у своїх громадах. Понад 5400 із них знають про Український інститут книги, а це більше половини всіх учасників опитування.

Загалом про діяльність УІК знають близько 60% опитаних закладів.

Повні результати в міністерстві планують оприлюднити на початку 2027 року.  

Джерело: https://chytomo.com/shcho-starshi-uchni-to-ridshe-shkoly-zaokhochuiut-ikh-do-chytannia-opytuvannia-mon/

Результати проєкту «Знакові видання Незалежності: 35 книжок, які ми обираємо разом»

До 35 знакових видань Незалежності увійшли:

1.    «Я бачу, вас цікавить пітьма», Ілларіон Павлюк («Видавництво Старого Лева», 2020);

2.    «Гемінґвей нічого не знає», Артур Дронь («Видавництво Старого Лева», 2025);

3.    «За Перекопом є земля. Кримський роман», Анастасія Левкова («Лабораторія», 2023);

4.    Трилогія «Літопис Сірого Ордену», Павло Дерев′янко («Дім Химер», 2019; «Видавництво Старого Лева», 2025);

5.    «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР», Вахтанг Кіпіані (Vivat, 2019, 2021);

6.    Цикл «Нові темні віки» (2 книжки), Макс Кідрук («Бородатий Тамарин», 2022, 2026);

7.    «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності», Сергій Плохій (КСД, 2016);

8.    Серія «Українська поетична антологія» (31 книжка), упорядник Іван Малкович («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2012–2026);

9.    Серія «Vivat Класика» (24 книжки), упорядниця Ярина Цимбал (Vivat, 2023–2026);

10. «Записки українського самашедшего», Ліна Костенко («А-ба-ба-га-ла-ма-га», 2010);

11. «Маруся Чурай», Ліна Костенко («А-ба-ба-га-ла-ма-га», 2018);

12. «Мова-меч. Як говорила радянська імперія», Євгенія  Кузнєцова («Твоя підпільна гуманітарка», 2023);

13. «Спитайте Мієчку», Євгенія Кузнєцова («Видавництво Старого Лева», 2021);

14. «Інтернат», Сергій Жадан (Meridian Czernowitz, 2017);

15. «Абетка», Іван Малкович («А-ба-ба-га-ла-ма-га», 1992, 1993);

16. Серія «Неканонічний канон» (40 книжок), упорядниця Віра Агеєва («Віхола», 2022–2026);

17. «Ukraїner: Країна зсередини», Богдан Логвиненко («Видавництво Старого Лева», 2019; Ukranier, 2024);

18. «Жадан. Усі вірші. 1993–2023», Сергій Жадан (Meridian Czernowitz, 2024);

19. «Солодка Даруся», Марія Матіос («Піраміда», 2004; «А-ба-ба-га-ла-ма-га», 2024);

20. «Василь Стус. Повне зібрання творів у 6 томах, 9 книгах», упорядники Михайлина Коцюбинська і Дмитро Стус («Просвіта», 1994–1998);

21. Серія «100 казок» (3 книжки), упорядник Іван Малкович («А-ба-ба-га-ла-ма-га», 2005);

22. «Леся Українка. Повне академічне зібрання творів у 14 томах» (ВНУ імені Лесі Українки, «Комора», «Смолоскип», Український інститут книги, 2021);

23. «Танці з кістками», Андрій Сем’янків («Віхола», 2022);

24. «Польові дослідження з українського сексу», Оксана Забужко  («Згода», 1996; «Факт», 2004; «Спадщина», 2015; «Комора», 2025);

25. «Музей покинутих секретів», Оксана Забужко («Факт», 2009; «Спадщина», 2012; «Комора», 2020);

26. «Бунт проти імперії: українські шістдесятники», Радомир Мокрик («А-ба-ба-га-ла-ма-га», 2023);

27. «Ворошиловград», Сергій Жадан («Фоліо», 2010; КСД, 2015);

28. Серія «Розстріляне відродження. Вибрані твори» (16 книжок), колектив упорядників («Смолоскип», 2001–2025);

29. «Тарас Шевченко. Повне зібрання творів у 12 томах» («Наукова думка», 2001–2025);

30. Серія «Улюблені вірші» (3 книжки), упорядник Іван Малкович («А-ба-ба-га-ла-ма-га», 1994);

31. «Вірші з бійниці», Максим  «Далі» Кривцов («Наш Формат», 2023);

32. «Доця», Тамара Горіха Зерня («Білка», 2019);

33. «Я перетворююсь… Щоденник окупації. Вибрані вірші», Володимир Вакуленко-К. (Vivat, 2023);

34. «Амадока», Софія Андрухович («Видавництво Старого Лева», 2020);

35. «Століття Якова», Володимир Лис (КСД, 2010; «Фоліо», 2025).

 

У застосунку «Дія» українці обирали знакову книжку, видану у 2022-2026 роках, з-поміж 15 номінованих.

За «Колонію» проголосували 23% учасників або 14 052 людини.

Загалом проголосували 60 596 користувачів. 

 За «Відзнаку читацьких симпатій» змагалися 15 книжок:

1.    «Колонія», Макс Кідрук;

2.    «Танці з кістками», Андрій Сем’янків;

3.    «За Перекопом є земля. Кримський роман», Анастасія Левкова;

4.    «Вірші з бійниці», Максим «Далі» Кривцов;

5.    «Бунт проти імперії: українські шістдесятники», Радомир Мокрик;

6.    «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення», Олександр Михед;

7.    «Мова-меч. Як говорила радянська імперія», Євгенія Кузнєцова;

8.    «Людина на перехресті. Роздуми про екзистенційний інтелект», Ігор Козловсський;

9.    «Я перетворююсь… Щоденник окупації. Вибрані вірші», Володимир Вакуленко-К.;

10. «Свідчення», Вікторія Амеліна;

11. «Як читати українських класиків», Ростислав Семків;

12. «Гемінґвей нічого не знає», Артур Дронь;

13. «Списки», Мирослав Лаюк;

14. «Гра в перевдягання», Артем Чех;

15. «Летиція Кур’ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька», Віра Курико.

 У двох голосуваннях разом українці віддали 229 485 голосів.

 Джерело:

https://chytomo.com/pavliuk-zhadan-i-kidruk-oholosyly-35-znakovykh-knyzhok-nezalezhnosti/