Артур Дронь, Мирослав Лаюк та Валерій Пузік стали фіналістами Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського 2026 року.
Письменник, ветеран російсько-української війни Артур Дронь. Його Книжку «Гемінґвей нічого не знає » назвали « одним із найпотужніших, найпронизливіших і художньо зрілих літературних голосів сучасної України».
Він автор поетичних книжок «Общежиток №6» (2020) та «Тут були ми» (2023), а також книжки короткої прози «Гемінґвей нічого не знає». Ця книжка отримала відзнаку «Вибір Читомо» та увійшла до списку найкращих українських книжок 2025 року за версією Українського ПЕН у категорії «есеїстика».
Дронь також лауреат премії імені Юрія Шевельова-2025, а 2026 року його книжка претендує на премію Львова – міста літератури ЮНЕСКО.
2026 року Артур Дронь став автором Радіодиктанту національної єдності.
Письменник та воєнний документаліст Мирослав Лаюк.
Документальна книжка «Бахмут» «демонструє майстерне поєднання художнього репортажу, щоденникових записів та есеїстики» .
Мирослав Лаюк – письменник, військовий документаліст, викладач Київо-Могилянської академії. Він автор романів та поетичних книжок «Баборня», «Залізна вода», «Осоті!», «Метрофобія», а також книжок репортажів та есеїв «Бахмут» та «Списки».
За «Бахмут» Лаюк отримав премію імені Юрія Шевельова 2024 року, а 2026 року ця книжка увійшла до короткого списку польської премії імені Рішарда Капусцінського. "Списки" перемогли в номінації "Есеїстика" премії "Книга року BBC-2025". У вересні 2026 року Мирослав Лаюк увійшов до п'ятірки фіналістів премії Петерсона, а в Лондоні поставили п'єсу Валерія Пузіка «Привиди у гілках».
Війна у творчості Валерія Пузіка не є декорацією чи формальним маркером. Це среда, в якій він досліджує людину: її страх, самотність, гумор, любов, втрати, дружбу, здатність залишатися собою та змінюватися. Валерій Пузік – письменник, художник, режиссер-документаліст, військовослужбовець. За освітою вин художник-дизайнер. Його дебютна книжка «Моноліт» вийшла у 2018 році. Він також автор книжок «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», «З любов'ю — тато!», «Метелик і танк», «Охотники за щастям» та «Ким ми були».
За книжку «З любов'ю – тато!» Пузік отримав премію імені Богдана Хмельницького.Також він отримав відзнаку імені Галини Могильницької у номінації «Громадянська позиція, честь та гідність» та став лавреатом конкурсу малої прози імені Івана Чендея за оповідання «Шульц».
Про Премію Конрада-Коженьовського
Премію Конрада-Коженьовського заснував Польський інститут у Києві 2007 року, її вручають раз на два роки. Відзнаку присуджують українським письменникам та письменницям віком до 40 років за послідовність творчого шляху, інноваційність форми та універсальність послання.
Раніше її лавреатами ставали Андрій Любка (2024), Вікторія Амеліна (2021), Артем Чех (2019), Катерина Калітко (2017), Софія Андрухович (2015), Таня Малярчук (2013), Наталка Сняданко (09) (2007).
Фіналістами премії імені Конрада 2024 року також були Олександр Михед та Ярина Чорногуз. У 2021 році до фіналу премії, крім Амеліної, увійшли Катерина Бабкіна та Павло Коробчук.
Джерело: https://chytomo.com/staly-vidomi-finalisty-premii-imeni-konrada-2026/










