Моя УКРАЇНА - єдина країна

 «ІМЕНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ, ДИРЕКТОРІЯ СПОВІЩАЄ НАРОД УКРАЇНСЬКИЙ ПРО ВЕЛИКУ ПОДІЮ В ІСТОРІЇ ЗЕМЛІ НАШОЇ УКРАЇНСЬКОЇ» - такими словами розпочинався Універсал Директорії ( найвищого органу державної влади того часу) про злуку Західної та Східної України в одну державу. Що ж то була за подія?  Дві українські  держави , УНР та  ЗУНР, заявили про своє прагнення  до об’єднання в одну державу.

104 роки тому 22 січня Україна стала єдиною, незалежною та соборною.  Щоправда незалежність ця тривала не так довго, як цього хотіли українці. Радість від цього історичного об’єднання була затьмарена  негативним розвитком подій - з півночі прийшла більшовицька орда. Але акт злуки між УНР та ЗУНР, урочисто проголошений на Софіївській площі у м. Києві, став символом і орієнтиром для всіх хто боровся за незалежність України у  20 столітті.

Свобода, Незалежність, Соборність – цінності, які завжди були, є і будуть шановані в Україні. Саме до цього дня присвячено історично-патріотичну виставку Сахновщинської дитячої бібліотеки-філії «Моя Україна – єдина країна», що функціонує у читальній залі книгозбірні з 18 січня 2023 р. Надзвичайно актуальна і нині книжкова виставка привертає увагу читачів бібліотеки та пропонує замислитись над історією нашої країни, сьогоденням та майбутнім українського народу. Крім того до уваги наших читачів патріотичний арт-флешмоб (у відео форматі) – з любов’ю намальовані дитячими руками малюнки, що втілюють дитяче бачення нашої вільної, квітучої й соборної неньки України.  На жаль біль і страждання нашого народу ще не закінчились. В цей тяжкий для України час ми знову  боремось за свою єдність, волю,  свободу. Ми щиро вдячні усім дочкам і синам України, які сьогодні захищають нашу державу від ворога. І саме діти нашої країни, серед яких і  юні читачі нашої бібліотеки – майбутнє України, єдиної, незламної, соборної. Слава Україні! Героям Слава! ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!

          

.

 

Пріоритети МКІП на 2023 рік

 МКІП окреслило пріоритети, за якими буде рухатися вперед у 2023 році:

збереження та повернення людського капіталу і стійкість культурних інституцій;

реалізація політики подолання наслідків тоталітарного впливу та русифікації;

організація мистецьких проєктів за кордоном;

робота над відновленням діяльності українських ЗМІ на звільнених від російських загарбників територіях, посилення присутності українських ЗМІ у світі.

Крім того, міністерство ставить перед собою такі завдання:

імплементація євроінтеграційного закону про медіа;

   реалізація важливих проєктів у царині збереження та популяризації культурної спадщини;

   відновлення бібліотечних фондів;

  фандрейзинг для української культури та медіа; відновлення інвестицій у креативні індустрії.

“Це, звісно, не вичерпний перелік. Перед нами щороку постає все більше викликів, але ми навчилися ці виклики гідно зустрічати, швидко адаптуватись та мати «план Б». Ми знаємо нашу мету. Отже спільними зусиллями, кожен на своєму фронті, щодня наближатимемо перемогу України”, – додав Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України.

Зрозуміло, що  подолання наслідків тоталітарного впливу та русифікації, відновлення бібліотечних фондів, фандрейзинг – безпосередньо стосується і бібліотек.

І тут маємо активізувати увагу на новому документі, який а саме – Указ Президента України №4/2023,  який увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 січня 2023 року “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”.

До санкційного списку РНБО включено 119 фізичних осіб, які є «пропагандистами смерті», адже кожний з прямо чи опосередковано закликали вбивати, захоплювати, красти в Україні.

Зокрема, під санкції потрапили Образцова Є.В., Аллегрова І. О., Білан Д. М., Доліна Л. О., Дюжев Д. П., Газманов Р. О., Харатьян Д. В., Кіркоров П. Б., Міхалков М. С., Проклова О. І., П’єха Стас, Скляр О. Ф., Шуфутинський М. З., Успенська Л. З., Якубович Леонід та багато ін.

Також під санкціями опинилися троє громадян України: телеведуча Жанна Бадоєва, співачка Лоліта Мілявська, яка також має громадянство РФ та Ізраїлю, і футболіст Анатолій Тимощук.

На жаль, наприкінці 90-х, на початку 2000-х років публічні бібліотеки (особливо міські) отримали певну кількість книг, присвячених вищезазначеним «звьоздам».

 На часі проаналізувати бібліотечні фонди за розділами розділи 7 Мистецтво. Архітектура. Ігри. Спорт та 9 Географія. Біографії. Історія.

Пам’ятаємо, що в умовах російсько-української війни зберігати в бібліотечних фондах види документів, зазначених у санкційному списку, є неприпустимим з точки зору інформаційної безпеки нашої країни та впливу на суспільну свідомість громадян.

https://oth.nlu.org.ua/?p=7026

Для кожного народу мова – найбільший скарб

Для кожного народу мова – найбільший скарб, одне з багатьох див, що створили люди. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. 

Продовжуючи важливу тему «Міжнародного дня рідної мови» 22 лютого в Сахновщинській дитячій бібліотеці-філії  проведено мовознавчу гру під назвою «Українська мова – душа мого народу» для учнів 6–А класу комунального закладу «ліцей № 1». 

 Для учасників гри було підготовлено чимало конкурсів та розваг, таких як «Склади прислів’я», «Мовні загадки», «Мовні ребуси», «Віднови фразеологізми» та «З’єднай слова».  З великим ентузіазмом учні відгадували загадки у конкурсі «Українські цікавинки», швидко та весело складали слова у веселій грі «Разом, швидко, правильно».

            
 Зароблені бали учасники команд отримували імпровізованим дорогоцінним камінням, адже «Знання – це скарб, якому ціни не зложиш..». В результаті захоплюючої гри перемогла «Дружба». На святі звучали пісні  про Україну та українську мову, продекламовано вірш  М. Рильського «Мова». Діти вкотре познайомились з книжками могутніх класиків, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Василя Симоненка,  Ліни Костенко, Олеся Гончара, Павла Загребельного, Дмитра Павличка, Івана Драча.

Від проведеного заходу учасники отримали позитивні емоції та нагороду – грамоту.  

 

Небесна Сотня. Революція Гідності

 Гідність людини є однією з найважливіших особистісних цінностей, закріплених у багатьох правових актах, в тому числі міжнародних. У Конституції України (стаття 3) гідність людини, як і її життя, здоров'я, честь, недоторканність і безпека, визнаються в нашій державі найвищою соціальною цінністю. Почуття гідності та честі, право на самовизначення є головними цінностями українців. Ці риси об’єднують наших героїв – борців за свободу та незалежність України різних часів.

Сьогодні, в умовах війни на сході України, маємо частіше згадувати доленосні події, які стали символом боротьби за свободу та гідність. Майдан перестав бути назвою місцевості. Він став символом Свободи. Революція Гідності стала наймасштабнішим протестом у новітній історії України, боротьбою українських громадян за свої права і демократичний європейський вибір.

18 лютого 2022 року КЗ «Краснокутська публічна бібліотека» організовано виставку - пам’ять «Небесна Сотня: ціна свободи» (до Дня Героїв Небесної Сотні).

“Небесною Сотнею” називають загиблих учасників Революції Гідності. 

Герої Небесної Сотні – уособлення людської, громадянської та національної відваги й самовідданості. Героями Небесної Сотні стали 107 загиблих. Вони різні за віком, статтю, освітою, з різних куточків України та з-за кордону. Серед них були успішні підприємці й пенсіонери. Найстаршому – Іванові Наконечному – виповнилося 82 роки, а наймолодшому – Назарієві Войтовичу – лише 17.

Євромайдан увійшов в історію України як символ і взірець жертовності, патріотизму та героїзму. Він вкотре підтвердив те, що у найкритичніші та найважливіші періоди нашої історії знайдуться герої, ладні пожертвувати власним життям заради майбутнього України як незалежної демократичної держави. Саме на 20 лютого припадає пік розстрілів Героїв Небесної Сотні у центрі Києва. Цього дня у середмісті столиці загинуло та отримало смертельні поранення 48 осіб.

Революція Гідності засвідчила: українці не просто обрали шлях до Європи, а й готові за нього боротися, відстоюючи власні права та свободи. У світі Україну почали сприймати як державу з власною самобутністю, історією та гідністю, здатну захистити суверенітет.

20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”. Цього дня вшановуємо пам’ять про тих громадян, завдяки яким змінено перебіг історії нашої держави. Більшість із них віддали своє життя під час подій Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), інші загинули пізніше – у березні та квітні 2014 року, захищаючи ідеали демократії, обстоюючи права та свободи людини, європейське майбутнє України.

На виставці представлена література про події Революції Гідності і Героїв Небесної Сотні та художня література, що була написана під впливом тих подій.

Крізь пекло афганської війни

15 лютого 2022 року у 33-ю річницю виведення  військ з Афганістану  Китченківською сільською бібліотекою – філією проведена презентація книги Миколи КИСІЛЯ «Мінори афганської війни», присвячена Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Користувачам було запропоновано переглянути  та прочитати вірші і прозу автора. У цієї книги конкретна «адреса» - розповідь про воїнів – афганців Краснокутчини, тих, хто загинув в боях з душманами, хто віддав свій інтернаціональний обов’язок у жорстокій, підступній і нікому не потрібній війні, повернувшись із важкими спогадами додому. Це книга пам’яті і шани краснокутцям. Зокрема і жителям Китченківки: Михайлу Бабіті, Євгенію Волошану, Сергію Прядці та Віктору Китченку.  

                    

А також учасники заходу з цікавістю переглянули інтернет-презентацію «Крізь пекло афганської війни», що дохідливо та конкретно розповіла юним читачам про події та страшні втрати безглуздої війни і зробили висновок, що про це ні в якому разі не можна забувати, щоб війни в світі не повторювалися знову і знову.

 

Краснокутщина вшановує учасників бойових дій в Афганістані

 11 лютого 2022 року КЗ «Краснокутська публічна бібліотека» організовано патріотичну викладку «Солдат війни не вибирає» (до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав).

В СРСР і Україні афганською війною було прийнято вважати 10-річний період з 1979 по 1989 рік, коли на території цієї азіатської країни перебували радянські солдати.

Насправді це тільки частина тривалого громадянського конфлікту, а початок війни в Афганістані припадає на 1973 рік. У цей час там відбулося повалення монархічного ладу і встановився режим правління Мухаммеда Дауда. Він був нетривалим, оскільки в 1978 році трапилася Квітнева (Савурська) революція. Це привело до влади Народно-Демократичну партію Афганістану (НДПА).

З найперших днів встановлення влади НДПА в Афганістані почалися збройні сутички і заколоти. Один з них, що стався в місті Гераті в березні 1979-го, призвів до загибелі більше 2 тисяч мирних жителів.

Нова влада втрачала контроль над країною і звернулася за допомогою до СРСР (подібних прохань вона зробила близько 20). Більше ніхто в світі не став би допомагати комуністичній країні, оточеній ісламістами і націоналістами.

У вересні 1979 в Афганістані стався новий переворот, який змінив керівництво НДПА. Країною став керувати Хафізулла Амін. КДБ повідомив у Політбюро про те, що ця людина працює на ЦРУ.

Це ще більше переконало Москву в необхідності радянського втручання.

У 1980-ті роки звичайним людям мало що було відомо про афганську війну, оскільки поширення інформації обмежувалося цензурою. Всі повідомлення по ТБ і в газетах були, в основному, про успіхи воїнів-інтернаціоналістів, а про трагедії і втрати воліли мовчати.

Цинкові труни з тілами загиблих доставляли на батьківщину потайки, похорони проходили без розголосу. “Вантаж 200” став одним із символів тієї епохи.

Лише в 1989 році газета «Правда» повідомила, що втрати СРСР в Афганістані склали 13835 осіб. Через 10 років їх кількість зросла до 15 тисяч, так як деякі учасники бойових дій загинули від ран і хвороб, отриманих на війні.

Війна в Афганістані, причини якої досі є предметом суперечок істориків, стала найважчим військовим конфліктом для Радянського Союзу з моменту припинення Великої Вітчизняної Війни. Це був важливий уривок протистояння між СРСР і США, що тривав майже 10 років і коштував життя кільком тисячам солдатів і офіцерів. Після виведення радянських військ конфлікт в Афганістані так і не був вичерпаний, бойові зіткнення тривають донині.

В рамках патріотичної викладки читачі мали змогу ознайомилися з літературою про війну в Афганістані та подивитися відеоматеріали: «Чужа та непотрібна війна: спогади учасників Афганської війни / Невигадані історії» та «Афганська війна. Д/Ф «Ми вас туди не посилали..».

Мовою цифр: мережа ЮСП бібліотек Харківщини