Жінка і Поезія

            Поезія є не просто частиною загальносвітової культури, а й одним з геніальних досягнень людства.

З найдавніших часів і дотепер  поезія залишається  живим видом мистецтва, що постійно розвивається, але суть її залишається незмінною – прагненням до відтворення найглибших та найважливіших людських почуттів. 

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в ХХІІІ столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першої поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства – царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами.

Сучасна українська поезія, заснована на вікових традиціях, водночас стала більш глобалізованою. Серед найвідоміших сучасних українських поетес –  Ліна Костенко та Еммма Андієвська.

19 березня народилися дві видатні майстрині художнього слова – Ліна Костенко (1930 р.) та Емма Андієвська (1931 р.) від дня народження.

Ліна Костенко                                        

Про цінність часу

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.             

Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.

Про силу слова

Страшні слова, коли вони мовчать
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Про суть творчості

Поезія згубила камертон.
Хтось диригує ліктями й коліном.
Задеренчав і тон, і обертон,
і перша скрипка пахне нафталіном.
Поезія згубила камертон.
Перецвілась, бузкова і казкова.
І дивиться, як скручений пітон,
скрипковий ключ в лякливі очі слова.
У правди заболіла голова
од часнику, політики й гудрону.
Із правдою розлучені слова
кудись біжать по сірому перону.
Відходять вірші, наче поїзди.
Гримлять на рейках бутафорські строфи.
Але куди? Куди вони, куди?!
Поезія на грані катастрофи.
І чи зупиним, чи наздоженем?
Вагони йдуть, спасибі коліщаткам...
Але ж вони в майбутнє порожнем!
Як ми у вічі глянемо нащадкам?!
         Поезія Ліни Костенко для дітей не є примітивною; вона вчить помічати красу в буденному («Пряля», «Чайка на крижині»).

«Бузиновий цар» (збірка): Одна з найвідоміших книг, що містить вірші та казки для дітей, часто друкована видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=5

 

Емма Андієвська (19 березня 1931, м. Донецьк) – українська письменниця (поетка, прозаїк), малярка. Член Національної спілки письменників України (від 1994). Член Міжнародного ПЕН-клубу.

 Поетичні збірки: «Поезія» (Новий Ульм, 1951), «Народження ідола» (Нью-Йорк, 1958), «Риба і розмір» (Нью-Йорк, 1961), «Кути опостінь» (Нью-Йорк, 1963), «Первні» (Мюнхен, 1964), «Базар» (Мюнхен, 1967), «Пісні без тексту» (Мюнхен, 1968), «Наука про землю» (Мюнхен, 1975), «Каварня» (Мюнхен, 1983), «Спокуси святого Антонія» (Мюнхен, 1985), «Вігілії» (Мюнхен, 1987), «Архітектурні ансамблі» (1989, із власними ілюстраціями), «Знаки. Тарок» (Київ, 1995), «Межиріччя. Сонети» (Київ, 1998). Збірки новел «Подорож» (Мюнхен, 1955; перевидано 1995 у Києві), «Тигри» (Нью-Йорк, 1962), «Джалапіта» (Нью-Йорк, 1962). Романи «Герострати» (Мюнхен, 1971), «Роман про добру людину» (Мюнхен, 1977; перевидано 1993 у Києві), «Роман про людське призначення» (Мюнхен, 1982; перевидано 1992 у Києві). Збірка «Казки» (Париж, Львів, Цвікау, 2000). Картини: «Зелені квіти» (1989). «Гномики» (1990). «Шатле» (1991). «Одаліска» (1994). «Сім'я» (1995). «Мати з дитиною» (1995). «Сніданок» (1995). «Портрет» (1995). «Батьки і діти» (1995). «Хліб і вино» (1995). «Колоністи» (1996). Для творчості Андієвської характерна поетика сюрреалізму, ускладненість композиції й тексту в прозі.

Художниця-авангардистка. Як живописець працює від 1956 – дебютувала виставкою в Мюнхені. Наступні виставки відбулися США, Канаді, Франції, Німеччині, Австралії, Бразилії, Швейцарії. Від 1992 відбуваються виставки в Україні – Київ, Львів, Івано-Франківськ. 23 квітня 1994 у картинній галереї Кам’янця-Подільського відбулася презентація виставки, на якій було, зокрема, представлено й роботи Андієвської.

        Для дітей Емма Андієвська написала безліч казок.

Почитати можна за посиланнями:

Андієвська Емма Повні тексти творів

https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137

Казки Емми Андієвської

https://derevo-kazok.org/kazki-emmi-andiyevskoyi/#google_vignette

Надихаймося творчістю видатних поетес та пишаймося нашими сучасницями.